Російсько-українські відносини входять в період затяжного протистояння: почалася підготовка до газової війни, згадали про Чорноморський флот та СОТ.

Російсько-українські відносини входять в період затяжного протистояння: почалася підготовка до газової війни, згадали про Чорноморський флот та СОТ.


Російсько-українські відносини входять в період затяжного протистояння: почалася підготовка до «газовій війні», згадали про Чорноморський флот та СОТ

Сьогодні до Москви прибуває український міністр палива та енергетики Юрій Бойко. Мета приїзду - продовження непростих переговорів з главою «Газпрому» Олексієм Міллером з приводу перегляду ціни на російський газ для Україні. Але майже зі стовідсотковою гарантією вже можна прогнозувати, що результат буде нульовим. У першу чергу тому, що з точно таким же результатом пройшла в минулий четвер зустріч президентів Росії і Україні в Сочі.

Такий варіант прораховувався ще напередодні, і тому мета поїздки Януковича була не зовсім зрозумілою - адже у можливість повернутися до Криму з «Бочарова струмка» зі щитом не вірив і сам глава української держави. Інша справа, що не полетіти в Сочі Янукович не міг за визначенням, оскільки в іншому випадку в очах його електорату валилася б і без того хитка модель україно-російської дружби. Досить того, що напередодні, всупереч широко розрекламованим анонсів, до Севастополя на день ЧФ РФ не прибув Медведєв. Тоді ЗМІ, з посиланням на джерела з оточення президента РФ, назвали причиною відміни візиту Медведєва небажання Януковича йти на поступки (з подальшим підписанням відповідних договорів) по ряду російських вимог. Серед основних називалися: входження України до Митного союзу і згода України на створення спільного підприємства «Газпрому» і НАК «Нафтогаз Україна». Натомість Україна могла розраховувати на перегляд газових угод, підписаних у 2009 році Юлією Тимошенко, з подальшим зниженням ціни на російський газ.

Всупереч очікуванням Кремля Янукович продовжує виявляти завзятість і, незважаючи на своє вкрай непроста нинішнє становище, на поступки Росії поки не йде. Що, в свою чергу, безмірно дратує Кремль, де після підписання торік спірних Харківських угод (газ в обмін на Севастополь), мабуть, вирішили, що з нинішньою українською владою можна особливо не церемонитися.

Однак Київ не тільки зумів довести зворотне, але навіть спробував перейти в контрнаступ, заявивши, що готовий розглядати скасування газових угод імені Тимошенко в суді. Про це вже заявили і прем'єр-міністр Микола Азаров, і президент Віктор Янукович. Мало того, у київських владних колах не приховують того, що можуть використовувати проти «головною стратегічною сестри» та інші методи контршантажа. Наприклад, симетрична відповідь на торговельні санкції Росії проти України у вигляді позбавлення російської сторони преференцій в будівництві двох блоків Хмельницької АЕС. Крім цього називають запуск процесу «вимога відшкодування екологічного збитку, що виник внаслідок перебування в Криму ЧФ РФ». А також реанімацію давнього конфлікту з відбирання маяків у Чорноморського флоту, блокування вступу Росії до СОТ або підвищення тарифів на транзит російського газу.

Словом, в наявності всі ознаки підготовки до затяжного україно-російському протистоянню. Чого від Януковича, якого Москва двічі підтримувала і на президентських виборах, і під час його перебування в опозиції, ніяк не очікували. А тут Кремль фактично стикається мало не з другим Віктором Ющенко. Тиснути на українського президента не виходить навіть у глави РПЦ патріарха Кирила, який до цих пір мав на Януковича досить великий вплив.

Але завзятість українського президента пояснюється зовсім не раптово прокинулася русофобією, а чистої води політичним прагматизмом. Адже в 2012 році повинні пройти парламентські вибори, а «Партія регіонів», на чолі якої Янукович прийшов до влади, стрімко втрачає своїх прихильників. Причому не на традиційно ворожому Януковичу заході країни (де їх і так небагато), але на сході і в Криму. Тому здача стратегічних інтересів України не тільки погіршить становище пропрезидентських політичних сил, але і може активізувати як парламентська, так і громадянське протистояння.

Крім цього, агресивна активність російської сторони, яка хоче отримати контроль не тільки над газовою трубою, а й над меншими, але вельми цікавими шматками українського бізнесу - від КБ «Антонов» та Одеського припортового заводу до «Луганськтепловозу» і «Запоріжсталі» - явно не влаштовує великих українських бізнесменів, які звикли відчувати себе у власній країні самостійними гравцями і які в своїй більшості орієнтовані на західні ринки. А від цих бізнесменів в тій чи іншій мірі залежить і сам Янукович.

До того ж до недавнього часу Янукович, нехай хитко-хитко, але вів гру на зближення із Заходом. Проміжною демонстрацією успішного співробітництва повинно було стати підписання базових документів про співпрацю з ЄС. Однак на сьогодні, схоже, процес призупинений, оскільки Захід вкрай негативно відреагував на арешт екс-прем'єра Юлії Тимошенко. Несподівано для офіційного Києва на арешт Тимошенко негативно відреагувала і Росія, оголосивши через МЗС, що газові домовленості, за які судять Тимошенко, були підписані відповідно до домовленостей президентів двох країн і повністю відповідали законодавствам Україні та Росії.

Таким чином, Янукович отримав одразу кілька жовтих карток. І від Брюсселя з Вашингтоном, і від Москви. Що значно звузило широту його маневру, позбавивши можливості продовжувати ігри в багатовекторну політику, визнаним майстром якої вважався другий президент України Леонід Кучма. Правда, на відміну від Януковича, Кучма лавірував між Росією та ЄС зі Штатами більш вправно. У всякому разі, коли після справи Гонгадзе і «касетного скандалу» Кучма став на Заході фактично персоною non grata, Україні різко почала дружити з Росією. (Правда, на той момент Володимир Путін ще тільки входив у смак свого першого президентства та особливих видів на українське добро не мав.)

Куди сьогодні відступати Януковичу, незрозуміло. Виходів поки бачиться два. Або виправдатися в очах США та ЄС, звільнивши Тимошенко, або піти на поступки Росії, почавши закручувати гайки в країні по білоруській схемі. Правда, не виключено, що Янукович може спробувати і повоювати на газовому фронті. В останні дні відзначене різке підвищення обсягів закупівлі російського газу. Якщо на початку серпня Україна закуповувала в середньому 60 мільйонів кубометрів газу на добу, то до 10 серпня закупівлі склали вже 97,3 мільйона кубів на добу. Не кажучи вже про те, що на початок липня України вибрала 29000000000 кубометрів із 40, запланованих на весь 2011 рік. З урахуванням досвіду останньої «газової війни» 2008-2009 років не виключено, що Україні, не будучи готовою йти на поступки Росії, заповнює під зав'язку газові сховища, щоб «зустріти ворога у всеозброєнні».

Дата публикации: 15.08.2011

Просмотров: 867

Все статьи